О півночі експрес «Комета» гуркоче між Києвом і Віднем. Ви — приватний детектив, що їде у відпустку. Але о 02:15 у вагоні-люкс знаходять тіло: ювелір Арнольд Пеппер мертвий у купе, зачиненому зсередини.
Провідник бігає блідий: «До ранку ніхто не вийде з вагона. Розкрийте це — і потяг їде далі.»
У вагоні четверо підозрюваних: графиня, полковник, лікар і сам провідник.
Графиня Олівія холодна й зібрана. «О другій ночі я бачила лікаря у коридорі з чорним саквояжем. Він ішов від купе покійного.»
На столику біля неї — пара шовкових рукавичок. Одна з них брудна на кінчиках пальців.
Полковник Гриценко буркоче: «Я спав. Учора ввечері загубив свій кишеньковий годинник — і тепер усі думають, що я його продав?»
Він показує ланцюжок без годинника. «А ще цей провідник крутився біля купе Пеппера до відбою. Питав, чи багато у того готівки.»
Лікар Ковач нервово миє руки. Від нього ледь тягне гіркотою мигдалю. «Новe мило», — каже він, не дивлячись вам в очі.
«Пеппер випив чаю перед сном. Я лише перевіряв його ввечері — серце було в нормі.»
У купе три знахідки: філіжанка з осадом, що пахне мигдалем; зірваний квиток на справжнє ім'я «Пеппер А.» (він їхав під прізвищем «Мюллер»); і ґудзик від форми провідника під сидінням.
За вікном темрява. Поїд далі гуркоче, ніби нічого не сталося.
Провідник Бондар пітніє. «Ґудзик? Я заходив до пана Мюллера вже ПОСЛЯ того, як знайшов його... То я з переляку взяв його гаманця — борги ж!»
«Клянуся, він уже не дихав! А чай йому приносив лікар, ще на станції!»
Ви звинувачуєте графиню. Вона з непритомністю падає у крісло. Поки ви шукаєте «докази» проти неї, на ранковій станції лікар Ковач зникає з чорним саквояжем і діамантами Пеппера.
«Ціанід у чаї, лікарю. Запах мигдалю — не від мила, а від ваших рук. Ви лікували борги Пеппера своїми боргами йому — і вирішили їх скасувати разом із ним.»
У саквояжі Ковача знаходять діаманти й ампулу. На станції у Відні його чекають жандарми.
Полковник лютий: годинник він справді загубив, але алібі має — картярня гра у салоні до першої. Поки ви виправдовуєтесь перед ним, лікар встигає викинути ампулу у вікно.
Графиня непритомніє, полковник вимагає адвоката, а провідник зізнається лише у крадіжці гаманця. Справжній отруйник спокійно доїжджає до кордону.
Провідника в'яжуть. Він ридає і каже правду про гаманця — але не про отруту. Без нього лікар спокійно виходить на пероні у Братиславі.
Ви вважаєте, що провідник отруїв пасажира ради грошей. Але експертиза у Відні покаже: отрута була в чаї задовго до того, як провідник зайшов у купе.
О 03:40 ви тихенько чекаєте у тамбурі. Двері купе лікаря прочиняються: Ковач миє саквояж і виливає щось просто у вікно. Він помічає вас у дзеркалі.
Ви гасите світло у коридорі й чекаєте. Години тягнуться, але о 03:40 ви чуєте кроки та скрип дверей купе лікаря.
Ви кидаєтесь на Ковача у тамбурі. Він сильніший, ніж здається, — але галас будить полковника, і той прикладає лікаря прикладом тростини. У саквояжі — діаманти Пеппера.
На найближчій станції жандарми забирають отруйника. Графиня дарує вам флакон парфумів, полковник — потиск руки, а провідник — безкоштовний квиток додому.